Aston Martin, бренд, чиє ім’я нерозривно пов’язане з ревучими V-подібними двигунами і аристократичним шиком, немов старовинний кінь, який звик до безмежних просторах, сьогодні стоїть на порозі нового століття – століття електромобілів. Однак цей шлях, усипаний обіцянками “екологічного майбутнього”, виявляється всіяний складними перешкодами, народженими з самої суті його престижної клієнтури і технічних реалій.
Революція, що відмовляється від самостійності
Початок 2010-х років малювали картини електрифікованого Cygnet на базі Toyota iQ, мрії про серійний Rapide E згасли, а амбітний план суббренду Lagonda, присвяченого виключно електромобілям, був скасований. Здавалося б, тандем “луксоса” і “зеленої енергії” – парадокс, що вирішується лише віддаленим майбутньому. І ось ми в 2023 році: початковий термін для першого електро-Aston Martin, обіцяний на 2025 рік, зрушать на 2026-й, а потім глава компанії, Адріан Холлмарк, обережно уточнює – поява відбудеться “в цьому десятилітті”. Така невизначеність-відгомін внутрішнього конфлікту бренду.
Битва за серце мільярдера: Електрика проти рушійної сили
Холлмарк прямо зізнається: частина клієнтів “ненавидять” електромобілі з такою пристрастю, немов їм відмовляють в улюбленому V-12 або V-8. Це не просто відмова від нововведення, а психологічна травма – відчуття втрати привілеї, втрати “душі” автомобіля, яку уособлює потужний мотор внутрішнього згоряння. Уявіть: мільярдер, який звик до бурчання гіганта під капотом, немов позбавляється інструменту своєї влади і азарту.
Однак світ змінюється. Aston Martin бачить зростаючий попит на електромобілі, але цей тренд стикається з “залізним” опором консервативної бази. Подібна дилема-не унікальна для Aston Martin. Alpina, ще до входження під крило BMW, заявляла про байдужість своїх покупців до електромобілів, а Мате Рімак, глава Bugatti Rimac, підкреслював скептицизм елітних автолюбителів по відношенню до електричних гіперкарів. Це немов протистояння епох-традиційне благородство проти набирає обертів футуристичної могутності.
Тяжкість вибору: батареї і ідеал легкості
Ще одна перешкода –вагова дилема. Двигун внутрішнього згоряння, як ніби легкий шепіт в історії автомобіля, додає порівняно скромні 330 фунтів (150 кг), в той час як акумулятор, зберігач електричної енергії, важить від 1543 до 1763 фунта (700-800 кг). Aston Martin не може компенсувати цей приріст зниженням ваги в інших частинах автомобіля, зберігаючи при цьому його фірмову легкість і динаміку. Рішення –твердотільні акумулятори, що обіцяють зниження ваги на 30% в порівнянні з існуючими. Це як заміна громіздкої броні на невагомий енергетичний щит, що дозволяє зберегти витонченість легенди.
Паралельні шляхи: хто слідує за еволюцією?
У той час як Aston Martin і Pagani повільно, але впевнено освоюють електронний ландшафт люксових суперкарів, Ferrari готується до революції, представивши свій перший EV вже в жовтні. Bentley слідом за цим, в наступному році, випустить “міського позашляховика”, а Rolls-Royce вже демонструє купе Spectre і готує другу електричну модель на 2025 рік. Цікаво відзначити, що Bugatti, залишившись незалежною, ймовірно, вже мала б свій електромобіль, якби не рішучість Мате Рімака зберегти атмосферний V-16 в новому Chiron наступника – символ непохитної вірності традиційному звучанню сили.
Aston Martin стоїть на перехресті. Чи буде це модернізована версія існуючої моделі або абсолютно новий електронний концепт, поки неясно. Але одне зрозуміло: марка, чия історія сплетена з гучними перемогами на трасах і вишуканістю дизайну, вступає в нову главу, де баланс між спадщиною і майбутнім – найгостріша битва.
